***
А ти приходиш - знов сумна:
Зализую скраєчку рани...
Хіба моя у тім вина,
Що вже такі тісні кайдани?
Не мотузки́, а ланцюги!
Буденні дні - стрімкі галери...
Та я б понеслася в сніги,
Аби не мло́снили еклери!
Та я б, мов хуга, до небес
Звивалася би так смерче́во
І воспівала: бач, воскрес
Усесвіт мрій і ліг парчево
На вії щастя! Помелом...
Та кухлих знову недопитий
Самотньо стогне під столом,
На друзки безнадій розбитий!
(24.1.12)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310900
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.02.2012
автор: Леся Геник