Скавчить, малим цуценям,
десь у закутку дня, моя душа,
що й не дихнути їй там,
бо голодна, сиволапа вона.
Й обпечені жорна ті,
її, на морозі, як і в житті,
не мелються...бо зима...
закрутяться...як засурмить весна.
Будуть їй тоді жнива
й добрі, випечені сонцем хлібА...
заволають почуття
й насититься любов"ю, всіх зваба...
Серцем своїм спопеля ...
того, хто цурається кохання...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310840
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 02.02.2012
автор: Макієвська Наталія Є.