так тривожно коли відчуваєш бурю..
у волосся встромляє свої пальці тииииша….
і затишшя …
цілковите мовчання пилом лягає на повіки полиць…
вуста німі…зав’язані рожевою стрічкою…
хочеться більше слухати…
більше відчувати…
менше запитувати...
немов в очікуванні чогось/когось…
в такому розтягнутому склі набряклі початки неба..
ми хворіємо тим паче свідомо…
забуваючи що любов вбиває…
якщо ти один з тих хто відчуває її сильніше інших,
ти лишень глянь їй очима сповнені вогню…
вона полюбить тебе,
як метелик...
..і знищить тебе..
не давши сказати слова.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310782
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.02.2012
автор: MADLEN