Наша велика держава, наші чорноземи,
А там і макарони кращі, і косметичні креми,
Сидять пузаті дяді, і говорять що працюють
А матері наші там – як прокляті гарують.
Лишають немовля обмите власними слізьми
Ходять від брами до брами.. – просять «візьми»..
А в нас все ок, Україна прямує в Європу,
Есесівські лозунги, гасла,
А матір на квартирку заробляє до гробу,
І в бога молить щоб витримала, не згасла.
Заспокоюють травмовану душу, висилаючи гріш,
діти ображаються, тим пхаючи в спину ніж.
Самі створили систему, самі в ролі жертви,
Дітям треба любові, а не мобільний,
Потім плачете, знову молите аби не вмерти
Ви не вині, світ наш такий дебільний…
Пузаті дяді як шакали нападають купками,
На Ваші кровно здобуті гроші,
Дивляться на валюту, клацають зубками,
А бабця в селі латає гумові калоші…
Не легка Ваша доля, на чужині страждати,
Як слова ріжуть душу,коли говорять
Тільки щоб на Україні помирати…
Вертайтесь до дому, тут не легко,
………………але голодом поки не морять…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310774
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.02.2012
автор: oleg lytvin