***
Не забувай мене у снігопаді...
Нехай мете, та пам’яті не дай -
За крила її, зрадницю, тримай!
Лиш не корись отій зимовій владі,
Що забере останнє від душі!
Із рук зіп’є... і виплюне за рогом,
Бо, знаєш, їй не треба зовсім того:
Місити спогади в снігах чужі...
То тільки примха - цілувати сльози
І зазирати в очі, наче пес.
Такий у неї вже колючий перст:
Мести на зло і сипати погрози!
А я молю тебе: не забувай!
Вітрам холодним серце не віддай,
Бо тільки так залишуся ще жити!
І хай об пам’ять б’ється заметіль,
Періщить в очі вперто амне-біль,
Та спогади на скло не дай розбити!
(18.1.12)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310682
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.02.2012
автор: Леся Геник