Чекаю на дзвінок я із Росії,
Як журавлів чекають навесні.
І гірко так, що заповітні мрії
Здійснитись можуть лише уві сні.
Там кожен день завжди зі мною мама
І тато поруч (він уже не п’є).
І в нас життя вже казка, а не драма,
Бо більше тато матінки не б’є.
А ранок знов реальністю розбудить:
Батьки в Москві, а телефон мовчить.
І думка: може, мама вже не любить…
Ох, важко дітям без матусі жить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310533
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.02.2012
автор: Олена Іськова-Миклащук