Я так спрагло дивлюся на небо, вікно обійнявши,
Я рахую зірки... Так банально рахую зірки!
Я на дні у нічній лиш надпитій засніженій чаші,
Що й до ранку не стане спустошена зовсім ніким...
Я вже п'яна, хмільна, наковталася чару нічного,
Я вже вкотре збиваюсь, рахуючи зорі старі!..
Я обманута знову: гадала, що близько, за рогом
Той, що перед дверима до неба трухлявий поріг.
Я сама покарала себе за дитячу наївність,
Я сиджу під замком, чи, точніше сказати, вікном...
Я вслухаюся в серце, що стукає в груди нерівно...
Може, також сумує за небом, як я, вже давно???
31 січня, 2012р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310440
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.01.2012
автор: АнГеЛіНа