Це так буденно, та для мене винятково,
Дивитися на вулицю мою,
Заквітчену так дивно і казково
В мереживо із вишень і бузку.
Це так хвилююче, щоденно
Вслухатися в симфонії пташок,
Як солов*ї і ластівки натхненно
Мелодії плетуть із золотих ниток.
Це так невіданно й нежданно,
Зустріти на порозі майбуття
Своє тендітне і просте кохання
І зберегти його на все життя…
Це так з роками важко зберегти,
Не втратити дитячої надії,
Не втратити любові до людей,
Не загубити золотої мрії!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310390
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.01.2012
автор: ks