Отруїти можна все, і рослину і людину,
Тільки совість не піддасться яду,
Вона та зернина що всередині є,
Її не здолати, навіть якщо мертвим впаду.
Вона не підкоряється навколишньому світу
Її господар тільки серце твоє
Не вплинуть ані сонце, ані вітер
Байдуже що час іде, вона пригадає своє.
Вона це стержень твій, твоє «Я»
Не буде її в тебе - не пізнаєш ти добра,
Це ниточка, яка виводить з забуття,
Вірна супутниця, до кінця твого життя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310325
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.01.2012
автор: oleg lytvin