Там, завмерло серце, дороги край,
Йому співали стишено діброви,
Веселка вистілала водограй,
Сльозами роси падали по рові.
Припала ластівочка до землі,
Тріпоче крильцями, бо серця шкода,
Летять по небі з криком журавлі,
Не вернуться назад весняні води.
Немає в серці стукотіння днів
Та губи шепотять іще застигші
І спогади забувших милих снів,
Спішать, свої мости давно спаливши.
Чого хотілося йому колись?
Окови свої рвало до свободи,
Тріпочучи, здіймалося у вись,
Та знову опускалося у води.
Чому жило воно на розірвись?
Упало край дороги, недобігши…
Пелюстками троянди помолись,
Дорогу в піднебесся устеливши.
́́
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310205
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.01.2012
автор: Ольга Сільчук