Мені би якось розкохати

Не  чекай,  що  я  напишу,  не  чекай,
Цього  не  зроблю,  не  чекай.
Не  чекай,  що  я  колись  подзвоню  не  чекай,
Не  чекай  від  мене  колись  ласки,  не  чекай.
Не  мрій  про  зустріч  випадкову,
Мене  там  вже  не  буде.
Не  тянись  до  моєї  волі,  не  тянись,
Стежки  для  тебе  тут  закриті,
Закриті  тугою  у  серці  мому,
В  серці  повному  любові.
Не  страждай  й  не  шукай  ніколи,
Не  змогла  ти  покохати  зразу,
Тож  і  не  покохаєш  мене  ніколи.
Другом  буть  тобі  не  можу
Та  в  біді  завжди  я  допоможу.
Довіряти  мені  можеш  -  точно  можеш,
А  в  принципі,  як  хочеш,  діло  твоє,  то  не  моє,
Бо  я  в  не  змозі  на  довіру  тобі,    
Не  питай  чому,  не  треба,
Тільки  сміху  й  глузу  буде  тобі,
А  мені  від  цього  -
Той  самий  важкий  біль  у  серце,
Тож  пробач,  прости,  як  хочеш...

Проте  чого  я  вічно  вибачаюсь?
Моє  життя  -  мій  вибір.
У  тебе  інший  вибір,
Якщо  дурак  то  чорт  із  ним
Для  тебе  я  ніхто  і  був  ніким
Так  простенький  клоун  "шапіто".

А  ти  для  мене  була  наче  сонце,
Очі  твої  були  миліші  за  зірки  яскраві,
Посмішка  радістю  для  мене  була...
Та  це  все  є  на  даний  час  байдуже,
Про  тебе  я  б  писав  у  вічність,
А  ти  для  мене,  я  певен  в  цьому
Своєї  пісні  не  присвятиш  -  я  певен  в  цьому
Сказать  -  "Байдуже"  -  хочеться  до  тебе.
Та  що  казати,  коли  і  так  це  є  байдуже.

Мені  би  якось  розкохати
Бо  знаю  точно  -  ти  не  та.
Не  та  єдина  й  не  та  кохана,
Це  все  проста  омана,
Це  все  твоя  краса  яскрава.
А  ти  її  чомусь  прокур`юєш  в  диму,
Та  яка  мені  є  тут  різниця?
Ця  краса  є  не  моя  і  не  для  мене
Тож  не  мені  нею  милуватись,
Надій  нема  та  все  ж  були,  колись.

Колись  були  -  такі  наївні,
Такі  ж,  як  я  в  житті  наївний.
Та  кому  до  цього  діло?
Тим  більш  тобі  -  це  все  до  ср@ки...

Не  знаю  дальше,  як  буде?
Хто,  де  і  як  з  нас  проживе?
Не  знаю  чи  прочитаєш  ти  хоч  раз
Мої  вірші  (чи  щось  до  них  похоже).
Я  ж  не  поет  тим  більше  не  письменник,
Та  все  ж  пишу  для  тебе.
Хтось  з  боку  скаже  -
"Оце  любов  шалена!"
А  інший  хтось  -
"Маразм  якийсь".
Мені  все-рівно  хто,  що  там  говорить,
Пишу  і  ще  буду  писати  -
На  зло  усім,  на  зло  собі.  Та  не  тобі,
Ти  все  ж  прекрасною  лишаєшся  мені
І  час  я  інколи  присвячую  тобі,
Ось  зараз,  коли  ти  спиш,
А  може  й  ні  -  пишу  тобі.
Та  ти  цього  не  знаєш...

Цікаво,  коли  це  все  ти  прочитаєш,
Яка  реакція  буде  в  душі,
Чи  ворухнеться  серденько  в  тобі?
Чи  просто  поржеш  із  друзями  над  мною..?

             14.10.11р.          03:20

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309802
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 28.01.2012
автор: Василь Великий