Тільки він,каное і безмежний океан,
Пливе туди звідки приходять духи...
Лежить,знемагаючи тихо від ран,
Розпадаючись на безліч звуків!
Тихе дзеркало води....
У ньому сходяться земля і небо!
Він більше не повернеться сюди,
Ніколи... та й мабуть не треба!
Він пливе Туди,де немає суєти,
Де кулі не замінять рим....
Він розчиняється в блаженстві висоти,-
Самотній,вічний пілігрим!
Там він ніколи не буде ізгоєм,
Там він завжди буде своїм...
Надпивши на Землі достатньо горя,
Він знову Там стане святим!
28 січня 2012
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309724
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 28.01.2012
автор: Той,що воює з вітряками