В відпуску їду в Трускавець.
В нім спогади, як рими.
Хтось там лишив роман сердець
і образи незримі.
А я шукаю в нім сліди
роками й днями скуті,
бо ж Трускавець в мені збудив
річки думок забутих.
Іду в бювет. Цілує день
мене, свою коханку.
А я шукаю: де ж бо, де
той слід, якого бранка?
А він… а він ну просто тут
цвіте перед бюветом.
Скажіть мені, ну як не буть
у мить таку поетом?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309030
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.01.2012
автор: Довгопят Ольга