Мене буденщина заїла,
Бо заніміли світлі дні,
І хоч надворі знов відлига,
В душі смеркається мені.
Весь час блукаю нещасливо,
Ніхто не скаже щирих слів,
Глухому сонце не світило,
Сліпим не чутно шум лісів.
Душа не спить! Мене боліло,
Та я таки іще живий,
А кригу серце розтопило,
Мої уста не є німі.
Піду по свіжій ще стежині,
Ген-ген новії обрії,
Прокинуся від злої ліні –
В добра не сірі кольори!
Дарма, що світло заніміло,
Та найтемніша ніч мине,
І хоч буденщина заїла,
Але в душі весна живе!
́́
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308891
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.01.2012
автор: Без Hi