У неділю, зранку, в січні, за двадцяте
Сипав білий попіл, все робилось сивим.
Видно хтось на небі відчинив дверцята,
Припросивши зиму ткати білий килим.
Щедро засівало, ніжно вітер віяв,
Горобці пихаті хилитали віти...
На пухнасті шуби, на дівочі вії
Лагідно вкладались – білосніжні квіти.
Цілий день і вечір пелюстки, кружились,
А на ранок – диво, гарно хоч кричи!
Господиня-ткаля – заховала сірість
Під м’якенькі ковдри виткані вночі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308594
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 23.01.2012
автор: Віктор Нагорний