Нехай осліпну й рину у пітьму і пустоту,
Нехай впаде із голови останній сивий волос,
Я буду пам’ятати і прокручувати голос,
Як ніжний доторк твій й твою невинну простоту.
У голові лишень одна картинка як забава,
Мов простирадло біле покрив сніговий,
І я на нім як сірий зайчик польовий
Біжу тому що мої гальма ти, й моя управа ...
Усі живуть як у комашнику комашки,
Одні проблеми й суєта у голові,
В моїй ж нема нічого, наче в полі,
Вже вижали жнива й до дому всі пішли.
Я поки не люблю, пробач мене як зможеш,
Моя душа померла, може ні ?
Іще брикається в конвульсіях поволі,
Та доки ще живу, я доти на війні ...
Тебе шукаю поглядом настирним,
І усмішку твою ловлю із натовпу комах,
Ніхто не знає як це будь бридким і гидким,
Себе загнавши в кут, з собою взявши страх ...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308547
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.01.2012
автор: Віктор Непомнящий