Очата не усміхнуться щиро бо змарніли (елегія)

Я  чітко  пам"ятаю  відчуття
Того,як  струм  проходив  через  тіло,
Від  дотику  плеча  в  очах  темніло
І  серця  ледь  витримував  биття.

Неповних  вісімнадцять  нам  було,
Як  спалахнуло  перше  в  нас  кохання,
Як  ти  дозволила  своїм  мовчанням
Лиш  пальці  рук  сплести.Все  попливло...

Що  то  було,таке  гаряче  й  дивне?
Ставала  вічністю  без  тебе  мить.
Лиш  голос  твій  почую,вже  щемить
Моє  єство  і  дихання  таке  нерівне.

Тоді  був  час  такий,таке  сприймання
Було  відносин  хлопців  і  дівчат,
Коли  у  скронях,ніби  молоти,звучать
Удари  пульсу  лиш  від  рук  стискання.

Так,це  було  давно...В  думках  вернулись
Твоїх  очей  той  неповторний  блиск,
Раптовий  і  шалений  серця  стиск,
Коли  грудьми  у  вальсі  ледь  торкнулись.

Нам  бракло  слів  і  все  було  нам  зайве,
Аби  лиш  погляд,усмішка  й  тепло,
І  на  чарівних  хвилях  нас  несло
Туди,де  щастя  і  довіри  сяйво.

Я  іншого  не  мислив,не  жадав,
Коли  за  вісім  кілометрів  йшов  до  тебе,
Тоді  не  зорями,а  райдугами  небо
Світилося,як  із  побачення  вертав.

Мені  так  жаль  сьогоднішніх  заранніх
Молодиків,що  чадять  в  іномарках,
Що,на  побачення  ідучи,в  чарках
Знаходять  аргументи  слів  останніх.

І  вже  ні  руки,ні  язик  не  мають  міри,
Або  горлають  криком  нелюдським
На  дискотеці  і,не  знати  з  ким
Додому  йдуть,не  поминувши  прірви.

І  жаль,що  рано  мудрість,та  не  ту,
Опанували  з  безсоромних  ЗМІ,
Що  стали  і  жорстокії  і  злі,
А  доброчинність  вже  не  ставлять  за  мету.

Ще  жаль  за  те,що  рано  постаріли
В  свої  п"ятнадцять  хлопці  і  дівчата,
Що  слово  цнота  їм  не  знане,а  очата
Не  посміхнуться  щиро,бо  змарніли.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308491
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 23.01.2012
автор: asaala