Хустиною голубить зимній вечір,
посипалися спогади, як мак…
Простоволоса днина обіцяла меду глечик,
та серце шепотіло «щось не так»…
Кулак стискається, згадавши теплу руку,
та Ви – не мій, а я відтак не Ваша!
Хто зна, а, може, після відстані й розлуки
ще божевільнішою стане зустріч наша?
Куди мені ховати свій відвертий погляд?
Все тяжче з кожним разом стримати себе!
А я по лікті зв’язана у нормах…
мене задушить той пекельний етикет…
І я мовчу. Лиш потайки в очах читаю –
Ваш погляд красномовніший Сократа…
Ви десь далеко. Поруч Вас немає…
Прошу лиш перед сном мене згадати…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308345
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 22.01.2012
автор: Vivien Pepper