Затьмарилось небо, страшна завірюха,
Замітає снігом наше минуле,
Гуде сизий вітер. Ти тільки послухай,
Про те, що в житті давно промайнуло.
Запорошила зима землю,мукОю,
Білосніжною, свіжою, м’якою,
На очі впала інеєм, пеленою,
На вуста, молочною парИною.
А на волосся, срібною сивиною,
Чи може мені все це та й здалося?
Але душа залишилась молодою
І прагне кохання... стоголосого...
Шаленого, як завірюха зимова...
Щоб в серце з небес воно пролилося
Й наповнило життям, моє тіло знову
І досхочу вже його напилося.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308305
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.01.2012
автор: Макієвська Наталія Є.