Коли дивишся їй у вічі, то без різниці,
Вода фарбована, чи чиста із криниці,
Чи побачиш землю, втративши свій зір,
Чи ти людина, чи просто зайвий звір.
У душі тішишся каліцтвом,
Відчуваєш себе неначе в клітці,
Все на п’єдестал поклавши,
Бачиш як згорає кохання наше.
В теплій крові ти скупайся,
Обіймам ніченьки віддайся,
Іди назустріч неньці – долі,
Ти мене втрачаєш, правда це поволі…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308298
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.01.2012
автор: EroS