Подарувала мені доня
Мале, руденьке кошенятко,
Сидить у мене на долоні
Кошаче мамине дитятко.
Бо доручила його киця,
Мені, як ніби вона знала.
Руденьке спить і йому сниться,
Пухнаста, рідна, тепла мама.
Тепер я, маю віддавати
Йому тепло і ніжну ласку.
Так спить воно і хоче знати,
Чи правильну муркоче казку.
Бо його мама научала,
Як бути лагідним і милим,
Як піде в світ, вона це знала,
А в світі жити, легше щирим.
Тому і люблять його в хаті,
За ніжну ласку, теплу щирість
І добре з нами кошеняті,
Так хочуть всі, щоб котик виріс.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308104
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.01.2012
автор: Татьяна Камыш