Сніг падає на одиноких вартових,
Самотні ліхтарі на розі вулиць,
Вогонь,який в мені горів раптово стих:
До вічності ми так і не торкнулись!
Самотні вартові на землю сиплють сніг:
Ті ж самі ліхтарі на розі вулиць,
Я хотів стати іншим,хотів але не зміг,
Колишні мрії вже давно забулись!
Більше ніколи вже не буде нас,
А чи були колись насправді ми?!
На циферблаті стрілкою шалено б*ється час,-
Ми лише люди в полоні вічної зими!
Ми тільки люди-в душі пожежею палає вічна пустка...
Ми тільки люди -відблиски сонця у фарби згустках!
Ми тільки люди-отрута слави і німа самотність,
Ми тільки люди-зів*яли трави і замовкла совість!
21 січня 2011
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308026
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 21.01.2012
автор: Той,що воює з вітряками