Мужі державні неньки України,
Чи ви,пробачте,ще не геть сліпі,
Чому ж не видно з вашої вершини
Проблем людських,зав"язаних в снопі?
Того снопа не перегнути нині,
А щоб зламати треба розв"язать,
Розсипати його і по стеблині
Солому стерти,зерна відібрать.
Бо кожна соломина і зернина
То є одна з отих людських турбот.
Я деякі назву,а в чім причина
Від вас хотів би чути весь народ.
Одні не можуть палива купити,
А інші вже без світла день і ніч.
Підручники не в змозі оплатити,
А цьому й ліки недоступна річ.
А скільки на квартири ще чекають,
А скільки заощаджень марно ждуть,
А скільки за кордони виїжджають,
А скільки безробітними снують?
Чи вам не видно діток безпризорних,
Що тисячами бродять по містам,
Чи жебраків не помічали чорних
Від горя біля ящиків з сміттям?
А що про інвалідів вам відомо,
Котрим і за життя не вийти в сад,
Або про юних мамок,що свідомо
Лишають в дитбудинках своїх чад?
А шість десятків років ветерани
Лише в День Перемоги на очах,
Їм пільги копійчані - сіль на рани,
Приниження породжують в серцях.
А видно вам неорані поляни,
А ферми,що розтрощені ущент,
З металобрухтом цілі каравани,
Яких чатує радий ДАІмент?
Та,певен я,все добре вам відомо.
Та й скільки треба хисту,щоб уздріть
Ті злидні,що тепер ніде й нікому
В розвинутих країнах не зустріть.
Та справа,знаєм,вся лише у тому,
Що в злиднях не жили ніколи ви,
І навіть ваші рідні і знайомі
До бідних не повернуть голови.
Авжеш,усе,що ситі очі бачать,
До серця має дуже довгу путь.
Ви знаєте,Бог вам усе пробачить
І дітям,і онукам,що прийдуть.
Та діток і онуків ваших тищі,
Скажіть,а як мільйонам інших буть?
Нехай чекають рак коли засвище!
Так спокон віку було.В цьому суть.
Мені шкода песимістичну ноту
Залишити в вірші домінувать,
Бо як вірніш було б усю голоту
Навчити власну гідність цінувать.
Та не така,признаюсь, моя вдача,
Лише спроможний криком передать
Те,що болить.І ще моя задача:
Про те,що відчуваю,не мовчать.
Написано в вересні 2003 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308015
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 21.01.2012
автор: asaala