Вже мабуть прилетіли лелеки
Мерзнуть ноги у мартівськім снігу
Я в теплі і від дому далеко
Рада мерзнути – тут непокірно.
Бо неправда, безжалісна мучить
Витискають з нас соки невпинно
Завойовників хвацькі нащадки
Їм би найми, аби зрозуміти.
Ціну сліз і гіркого терпіння
І знущання з усмішкою фальші
Не взаконене тут «катування»,
Рабство сліз у нерабському світі.
Як змиритись з вигнанням нині,
Якнайбільше я прагла волі
В незалежній моїй країні,
Очужіли і влада й закони.
Топчуть гордість і тут і вдома
Примиритись не в моїй крові,
Була гордою і залишуся,
Українка – я, матір волі.
23.03.2006
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307910
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.01.2012
автор: Оксана Семотюк