У нашій пам'яті живуть минулого тривожні дзвони,
Відлуння сталінських років - страшні голодомори.
Косила смерть, немов траву, по селах людські долі,
Душа лишалася жива і до землі була в любові.
Душа селянська, душа козацька у краще вірила життя,
За землю й волю і кращу долю іде віками боротьба.
Душа селянська, душа козацька виживала, як могла,
Пройшла нелегкі випробування й любов народу зберегла.
Страшні часи пішли в минуле, яке прийшлося пережить,
Ростки дідівські збереглися, які ще можуть теж любить.
Любити можуть землю рідну і як батьки її плекать,
Аби була лише можливість, чим засівати і збирать.
Коріння вирване з землі розкидане по всьому світу,
Душа з тривогою живе, як будуть жити діти.
"Наша земля - наша душа" казала мати сину,
"Коли ми втратимо її, ми втратим Україну!"
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307805
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.01.2012
автор: Віктор Кущина