***

Відтінки  болю,  що  по  полю
життєвому  ганяє  вітер,
а  дощ  росою  за  собою
лишає  слідом  на  землі,
штовхну  спросоння  з  підвіконня
у  без  кінця  простору  повінь,
штовхну  рукою  і  тонкою
озвусь  луною  у  пітьмі.

Закрию  очі  опівночі,
свідомості  піднявши  гідність,
щоб  ненароком  зайвим  оком
не  підкорить  її  собі,
щоб  недоладну  й  безпорадну
не  огорнув  жаданий  спокій:
дивись,  водою  неживою
її  слабку  не  отруї.

В  душі  морока,  що  від  ока
поганого,  стискає  серце,
стуляє  рота  і  нудота
кипить  у  грудях  на  вогні,
і  зайві  рухи,  наче  мухи,
на  світла  спалах  реагують  -  
мовчу  скажено-навіжено:
мені  б  сховатись  десь  на  дні.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307743
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.01.2012
автор: Ольга Коляда