Душа зім’ята мов шматок паперу
У долі клянчить крихточку надій,
Та в доль при вході металеві двері
Із кодовим замком, тож – і не мрій!
Засніжить небо простори польоту,
Приспить пропащу безталанним сном,
А завтра знову посміється всоте
З її видінь, змережених теплом.
Шепч́у молитву. Хай вона без рими
Й не правильно в ній складено слова,
Та вмить стають і затишними зими,
І та душа в словах стає жива!
Шепч́у молитву. Щиру. Так як вмію.
А долі хай до інших десь спішать,
Моя ж молитва воскресить надії
І знов розправить закутки душа…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307732
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.01.2012
автор: Olechka