Наче стогін малої дитини,
Якій їсти дали мало...
Востаннє виграє ті звуки,
Востаннє грає фортепіано.
Воно живе вже три століття
Ще з часу Моцарта,Шопена,
Коли сягнуло повноліття-
Нікому вже його не треба.
Стоїть воно посеред зали,
Неначе елемент декору
Ніхто до тебе не підходить,
Не натискає чорну ноту.
Не розуміють і не хочуть,
Що треба нам про нього дбати,
Що це є,мов людина хвора,
Що хоче й може одужати.
Піаніст-єдиний лікар,
Який може лікувати.
Пальців техніка -єдині ліки
Це є ліки від застою.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307698
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.01.2012
автор: kioto