До мене стукає Господь,
сумними дивиться очима.
Відкрила і кажу: “Проходь,
чого стояти під дверима”.
Нагріла чаю -подала,
як справи в небі розпитала.
Чому сумний? Не відала.
За чим прийшов? Я теж не знала.
Після години спілкувань
повідав, що його турбує.
Який несе в собі тягар
і по Землі чого мандрує.
Питання мучить лиш одне,
чому грішити хочуть люди?
Нікого кара не мине.
І прощення не завжди буде.
Не знала, як відповісти,
щоб перед Богом не зганьбитись.
Щоб швидше від гріха піти,
я стала у душі молитись.
А Він чоло моє торкнув
рукою теплою живою.
І благодать свою вдихнув,
і Ангела лишив зі мною.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307554
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 19.01.2012
автор: Любов Чернуха