Ми надто сильно поспішаємось, когось назвати другом, а когось ворогом. Ми надто сильно поспішаємось, відчувати серце з першого дня знайомства. Ми надто сильно поспішаємось малювати собі ідеал людини при цьому не розуміючи хто вона: друг чи ворог, це ми надто сильно поспішаємось..
А в результаті? В результаті, ми залишаємось з пусткою у серці, з сумним образом тиші у думках, і лиш приємні спогади минулого колихають нашу втомлену душу. Іноді варто зупинитись, пригадати власну віру і зачекати. Просто зачекати.. ©
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307489
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.01.2012
автор: Alexander Marchuk