Ми розійшлися не з моєї волі.
І я тягнув незгоди так, як міг.
Ти витерла мене з своєї долі.
Розтанув і пожовк наш перший сніг.
Шуруєш далі по своїх стосунках,
Смієшся з всіх, хто щось зробив не так.
Не буде більше щастя в поцілунках,
Бо втратив я до тебе нюх і смак.
Будуй своє життя, як ти зумієш,
Напхай свій дім коштовностями брил.
Можливо, ти все про багатства мрієш.
Не клей обірваних любові крил.
На жаль, грошима не оціниш щастя.
І слава - тимчасове визнання.
В житті ще випадуть сумнівні масті -
На кожному своє буде вбрання.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307325
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.01.2012
автор: Андрій Конопко