Чоловік у порваній сорочці,
Якось до тебе підійшов,
І щиро дивлячись у очі,
Кусочок хліба попросив.
Ти усміхнувшись по карманах,
Руками зверху поводив,
В гаманець ще свій заглянув,копюрами зашелестів,
I знову його в карман поставив.
Потім сказав: - Ступай бродяга,
З тобою нам не по путі,
Таких, як ти тепер багато,
А гроші в мене лиш одні.
Чоловік скрізь сльози теж всміхнувся,
-Спасибі, він сказав синок,
Твій урок мені уже знайомий.
І тихо він кульгаючи пішов...
Йдучи він про себе думав,
Що колись був молодим,
Він ставив себе в рівень з Богом,
Нікого крім себе не любив.
Зате тепер він вільний ходить,
В душі немає суєти,
Лиш спать лягає він голодним,
Бо більшість людей такі, як ми...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307315
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.01.2012
автор: заболотний