Жовтіє листя,
Похмурі дні,
І падають дощі.
Коли приходить осінь,
Покидаєш мене ти,
Відлітаєш мов той птах у теплії краї.
Серце крається від болю,
Сльози ллються рікою,
А так завжди хочеться бути поряд з тобою.
Щойно впаде перший сніг
Надія вертається на поріг.
З сніжинок складаю твоє ім’я
І знов скоро обійматиму тебе я,
Аж рине від щастя сльоза.
Потім знову холодна та розлука
Спокою не дає ні на мить,
Руйнує серце й розум,
А язик дурниці вертить.
Ти прости мене коханий,
За недовіру тобі,
Але ж зрозумій в серці тривога, як гірський дзвіночок дзеленчить.
Настає весна і радіє душа,
Що скоро літо,
Що скоро разом,
Що скоро обійми і цілунки твої відчую я.
Знов щастя, смуток і журба, ненависть, пристрасть і каяття, ти і я.
08.08.10.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307236
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.01.2012
автор: вікавіка