Я йду вперед нікуди не звертаю.
І до дівчат тепер не забіжу.
Я клином своє серце забиваю,
Допоки не знайду свою межу.
Колись, мабуть, прочиню в душу двері
І свіжого повітря напущу.
Знайду я місце у тіснім вольєрі,
Терпіння для кохання там зрощу.
Я мрію, щоб туди зайшла лиш гідна,
Що ділить те, що ділю собі я.
Мені байдуже буде вона бідна,
А чи багата, просто, щоб моя.
Та то все мрії, зараз лиш морози.
А, може, то морозиво? Ура!
Я йду вперед, постійно у дорозі.
Я насолоджуюсь! Мені - пора.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307217
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.01.2012
автор: Андрій Конопко