Зрадлива музо, де ти зараз є?
В чиїх садах безжурно так гуляєш?
З яких струмків прозоре срібло п’єш,
Кого п’янким натхненням окриляєш?
Колюча квітко, як тебе зірвать?
Ти то лікуєш, то лишаєш рани…
З тобою душі пізнають дива
І смак гіркий підступної омани…
Примхлива музо, ох жорстока ти!
У нагороду кидаєш монети,
Коли на самозречення іти
Повинні ради тебе всі поети…
Ти дика пташка, невловима мить –
Не приручити і не наздогнати…
Лиш прилітаєш, як душа болить,
Щоб втішити і знову покарати…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307185
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.01.2012
автор: Лілія Ніколаєнко