Одна частинка твоя
У башті смутку сьогодення днів,
Згубилась інша –
Сталеві грати мов Хронос звів.
Й лишилась там –
В думках проекті того століття,
І з острахом зиркне,
Розкривши часу верховіття.
Здавалось немало вас,
Та в кожного свій смуток й самота.
Ішли разом немов,
Та враз – один, січневий дощ, сльота.
Подасть хтось руку?
Поглядом розсіє ночі темінь.
І полум’я надій
Сотворить одвічний кремінь!
2011 р. 18.01. 16.34.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307172
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.01.2012
автор: Ярослав Дорожний