Щасливіших за мене не знайдеш.
Я сам собі є щастям, уявляєш?
Якщо ти це коли-небудь збагнеш,
То й сам собі тим світлом засіяєш.
Тихенько, скромно тішишся в кутку,
Що ти відкрив свою безцінну душу.
Ти витягнув у водному мотку
Єдину нитку, що веде на сушу.
Душа, то суша, твердь і материк.
Спинись спокійно, відпочинь у волю.
Ніхто не чує тут твій біль і крик.
Ніхто не поламає твою долю.
На цім шматку землі ти - базилевс.
Щось тут змінити - запросто для тебе.
Гори у мріях, юний, щирий Зевс.
І сходи ти собі зведеш у небо.
P.S. Ніде людина не усамітнюється так спокійно і безтурботно,
як у власній душі. (Марк Аврелій - "До самого себе")
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307171
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.01.2012
автор: Андрій Конопко