Їх життя не в формі і пагонах,
Не в зірці ясній,не в грошві,
Їх життя залежить все від Бога,
А нива плідна... Як парость виноградної лози.
Їх праця не завжди в пошані,
І люди їх по різному звуть,
Одні назвавши їх мінтами,
І все ж таки до них ідуть.
Їх доля поряд із законом,
Закон і честь це головне для них,
І рідні, що чекають на них дома,
І люди всі, що вірять в них.
Їх служба необхідна для народу,
І люди їх повинні шанувать,
Ставати лиш на бік закону,
І десять заповідей знать.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307149
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.01.2012
автор: заболотний