Спинюся.
Помовчу.
Притихну.
Сховаю
Голову
між пліч
І понесу
Життя,
мов крихту,
у далеч
золотавих свіч.
Не оглядаюся,
що маю-
уже не втрачу
й не верну.
І свою осінь
Зустрічаю,
як першу
в юності
весну.
І вірю,
вірю в синю птаху,
що принесе
ще той запал,
де не буває
й краплі страху
а в серці
пломеніє шал.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307079
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.01.2012
автор: Довгопят Ольга