Пропахла кавою й наповнена світанком.
Ковток ілюзій, відчаю торкнувсь мене.
Забута Богом ніби, заплакана, як свічка,
Збираю по частинках щастячко пусте...
Не розумію долі, і збилася з рахунку -
Вже стільки раз її удари прийняла!
Розбита і безкрила - така душа самотня,
Не відпускає туга... так міцно обняла.
Я вже в слова не вірю і забуваю небо!
Все падаю у бездоганно темне божевілля.
Здається, скоро розчинюсь в собі назАвжди -
Я просто зникну, пропаду, неначе то похмілля...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306764
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.01.2012
автор: Оле Чка