* * *
Ніхто нікого не питає,
Нас посилаючи на світ,
З раю в безодню посилає,
Чиясь рука лишити слід.
Запакували нову душу
У нову торбу із костей,
Мов рибу, кинули на сушу,
У вирій зла людських страстей.
На лобі долю написали,
Батьків найшли межи людьми,
Та зрозуміти нам не дали,
На що це ми? За що це ми?
І місимо земне болото,
Та топчем один одного.
Не розуміючи на що то?
Не розуміючи чого?
Ніхто нікого не питає,
Нас забираючи з тюрми,
Лиш десь твоя душа зітхає
У путах нової суми.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306656
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.01.2012
автор: СИНЕВІР