Все не так, і ми не ті, якщо не брати до уваги наші кольори очей, і наші проникливі невтомні голоси. Я не пам’ятаю про що ми заговорили вперше. Я не знаю, як я відпусти тебе вперше. Я не чую що ти відповіла вперше, але згадую, я просто згадую, що відчув вперше. Відчув твоє тепло, твої вуста що ледь пошепки наспівували мелодію вітру і погляд, який бемежно мене чарував і кликав за собою, за часточкою душі.
Сьогодні зимова ніч, місто закутане снігом, шосе мовчить, ти бачиш не останній сон, а я, що я? Я просто згадую Тебе, переповнюючи свої думки черговими спогадами Сонця. Сонце в моїх долонях, хоч і навколо близький друг зима, а я прошу не покидай мене, благаю не залишай. Бажаєш відпусти - відпусти. Хочеш забути - забудь, але з часом згадай. Сонце в моїх долонях, ти моя перша Весна.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306598
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.01.2012
автор: Alexander Marchuk