Пишу в майбутнє я собі.
Знаю, що прийду я знов сюди,
Коли скінчиться це очищення землі.
Створив Господь цей рай тут на землі:
Глибокі ріки чистої води,
Гаї зелені і сади.
Озера сині й небо голубе,
Могутній кедр, сосни і дуби,
Ліси зелені, звірі і птахи.
Красу свойого серця і душі
В усьому показав нам на землі.
Коли усе це він створив.
Людей у рай цей поселив
Господарями всього їх зробив.
Та що ж ми люди наробили,
Коли любов свою забули.
Забули заповідь Його.
Й до чого все це привело?
Ми галас свій створили: "З Богом"
І творим нашії діла.
Механізація вперед пішла.
І в медицині крок зробили.
Уже клонуємо людей.
Багато різних ще ідей.
Та що тут можна говорити.
Вже треба нам з собою щось робити.
Страшніший звір - людина на землі.
Стільки шкоди принесла всьому і собі.
Забула звідки і чого прийшла
Себе земному в жертву принесла.
Забула найдорожче - це життя,
Що повертає до істоку до буття.
Пишу в майбутнє я собі.
І що я бачу, і що чекає в переді...
Земля гороть, вода шумить,
Вітри гудуть, всі чуда ждуть...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306518
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.01.2012
автор: Akim