В італійській столиці бачу жінка іде.
Серед натовпу видно – вона особлива.
Мила усмішка, добре відкрите лице,
Чарівна і красива.
Чарівна і красива.
Їй здивованим поглядом дивляться вслід
Хто вона? Така гарна ця жінка.
Звідки краса ота? Ця доброта
Та вона – українка.
Та вона – українка.
І хоч в серці несе вона біль і тугу,
Жаль і смуток вп’ялися у нього голками,
Попри всі негаразди вдома і в чужині
Залишаймось жінками.
Залишаймось жінками.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306506
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.01.2012
автор: Ольга Струтинська