В обіймах ночі в вишині
До нас озвалися вогні
Свято-Успенської Почаївської лаври.
Поволі в душах ожило
Любові вічної тепло…
Мов свідки чуда, променіли фресок барви.
Святиня нашої землі
У передсвітанковій млі,
Як справжня мати, всіх дітей до себе звала.
В очах прочанок благодать
Так спрагло стала розквітать
І до небес молитва щира долітала.
Попід горою все ще спить,
Та настає світання мить
І смуга обрію яскраво запалала.
Проміння вогняний зигзаг
Зродив тривогу у серцях:
Що ця картина Україні віщувала?
Чужинці спритні у церквах –
Чужої мови островах –
Завіти Господа апостолам забули.
Очільників чужих держав
Сонм молитов тут віншував.
Про Україну в цих церквах, мабуть, не чули.
Тебе молю я, Отче наш,
Ти на благання наші зваж
І об’єднай церкви в Єдину і Помісну.
Святі місця Господь нам дав
І щирість серцю дарував,
Та наказав любити лиш свою Вітчизну!
Жовтень 2008 р. – січень 2009 р.
Копачів – Почаїв – Копачів
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306347
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.01.2012
автор: Копачівна