Кидає хвилі океан
До вічних скель безжально і натхненно.
Піна бурхлива водних ран –
Русалка зцілить поцілунком щемно…
***
Поглянь, тече ріка невпинно,
І плесо – тихий спокій, майже рівне тут
Й ніхто не гонить з заду в спину,
Та все ж вода долає Простір з Часу пут.
***
«Скажіть, як вийти із води сухою?
Який то фокусник, чи маг уміє?»
«Та ти не з цукру, не губи спокою,
Бо справжній шарм вода не змиє!»
13.01. 21.45.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306324
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.01.2012
автор: Ярослав Дорожний