Маленька прикрість – знову сльози.
Ні жаль й вмовляння, ні погрози
Не спинять цей гіркий потік.
Здається, плачеш цілий вік!
Усім обридло скиглення щоденне.
Терпіння – скарб неоціненний.
Ти не змогла цього збагнути,
Плаксійкою зручніше бути.
Ти зрозумій – буває гірше набагато:
В багатодітної сім'ї вмирає тато,
У мозку розростається пухлина,
Старенька мати утрачає сина…
А є сирітки, що позбавлені любові.
Війна втопила світ у морі крові,
Вночі будівлю повінь накриває.
Дитина, що наркотики вживає.
На чиюсь спину опускається батіг,
Десь вибух шахтаря позбавив ніг,
У наслідок теракту впала вежа,
Гектари лісу знищила пожежа.
А хтось від спраги й голоду вмирає,
Та це ще не найгірше, що буває…
Життя – узагалі важка пригода,
Тому тримайся, поки є нагода.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306101
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.01.2012
автор: Ilsa