Тут рейка, шпала, їде паротяг,
Пронизує простори щогодини.
І майоріє жовто-синій стяг
Моєї всекозацької родини.
По-своєму у кожного лежить
У серці розуміння Батьківщини,
Але не кожному дано цінить
Всю святість української калини.
Пишаєшся, що ти козацька кров?
Що робиш ти на благо України?
Чи лиш страждаєш від яких оков
І бачиш всюди тільки крах, руїни?
Немає в світі гіршого раба,
Що, не старавшись вибороти волю,
Кричить усім з високого горба
Про ту несправедливість і сваволю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305985
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.01.2012
автор: Андрій Конопко