Я не сунусь в ту далечінь.
Де смуток та жадність блукає,
Де по - нишпорках бігає тінь,
Де будь - кого, горе спіткає.
Там сповнена тиші, кімната пуста.
Лиш тихо по - нишпорках бігають миші.
Не дорахуєш й до ста,
Як опинився в полоні забутої тиші.
Розум спіткає поразка.
Він в обіймах гіпноза -
це казка?
- Ні, просто нестача вітаміноза...
^_^
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305941
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 12.01.2012
автор: Чудак Владислав Sky