Посеред зим, знахабнілих нав’язливих зим
Ти не один, навіть, якщо ти один!
Ти не сама, навіть якщо порожнеча –
Це відчуття, що не лиша твого серця!
Посеред мук, яких не здолати фізично,
Приглушений стук – звук, що підтримує вічно.
Стукотом серця власного в скронях озветься
Інше, таке ж обездолене втомлене серце!
Посеред втрат – чого тільки в світі немає.
Диханням гріє, надію на щастя гукає,
Сили знеможує, душу на часточки рве
Дика самотність. Облиш вже нарешті мене!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305930
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.01.2012
автор: Алеха